Посиденьки за обіднім столом як мистецтво

Горнятко кави з канапкою, вечеря з рідними, душевні розмови. Обідній стіл об’єднує родини і стає частиною їхнього життя. Виставка у Кельні цілковито присвячена саме цьому, здавалося б, буденному побутовому предмету.

 

Де народжується сім'я? У південноафриканського фотографа Стена Енджелбрехта на це питання є своя відповідь. Кілька місяців він вивчав, що їдять, про що розмовляють, чим займаються німецькі родини за обіднім столом. Його спостереження представлені на виставці «Родинний обід в cередньостатистичному будинку» в Музеї вжиткового мистецтва в Кельні.

Звичайний вечір в німецькій сім'ї. Батьки та діти вечеряють, обговорюють день, що минув, сміються. Стук в двері. На порозі – незнайомий чоловік з фотоапаратом та запитанням: «А яка у вас улюблена страва?» Стен Енджелбрехт так здивував своєю появою шістдесят німецьких родин, що вони не лише поділилися рецептами, але і впустили його у своє життя на цілий тиждень.

Найінтимніше місце

Сім днів кожні кілька секунд його камера, розміщена над обіднім столом, фіксувала, як видається, найінтимніше місце в будинку. Тут обмінюються закоханими поглядами молодята, пліткують подруги, граються з дітьми батьки і, звичайно, ж їдять. Сніданок, обід, вечерю, сир, суп, хліб…Фото з виставки

Що ще виставляти на такій експозиції, як не обідні столи? Кожний з них став екраном для незвичайного документального відео, знятого Енджелбрехтом. Сім столів  - сім історій про німецькі родини.

«Коли я прийшла до нього в гості вперше, вони з другом їли просто з каструлі», - згадує початок своїх стосунків з чоловіком Діана Лембке. «Я дуже здивувалася, зрештою, ми ж не в поході! І почала воювати».

Нині їжа у цієї вже похилого віку пари з Бонну – культ, а кожна трапеза – особлива церемонія. Прямокутний стіл з темного дерева завжди прикрашений свіжими квітами. Це місце, де відбуваються «і зустрічі з друзями, і розмови з сином про політику». Вона шиє на машинці, він читає газети. Вони працюють, розмовляють, мовчать – так минає любовна історія їхнього життя.

Культ трапези

Стіл накривається білою або чорною скатертиною. Діана прикрашає його то маленькими райськими яблучками, то невеличкими сердечками  - сувенірами з Австрії, то горішками, які вона назбирала в парку. Наступного дня – морська тематика. Стіл накритий рибальською сіткою й мушлями, навкруг тарілок розставлені свічки.

Єдиний виняток, коли на столі немає скатертини, а лише горнятко кави і газета – ранок. «Мій коханий снідає, на жаль, один. Поки ми були молодими, я ще намагалась вставати і снідати разом з ним. Однак швидко зрозуміла, що це погана ідея», - ділиться Діана Лембке. «Вона нервує мене, - пояснює її чоловік, Херберт Бютнер, -зранку я хочу спокійно почитати газету, а не розмовляти про все. Тому доводиться швиденько збиратися та йти на роботу. Краще вже почитати в потягу».

Навколо великого білого столу зі стильними чорними серветками розставлені обтягнуті шкірою стільці. В центрі столу - російський самовар. 37-річний електротехнік Олександр Енгельманн з Макенгайма познайомився зі своєю дружиною Наталією на весіллі в Росії десять років тому. На їхньому німецькому столі – млинці, домашній сир, пиріжки, оселедець під шубою. Проживши в Німеччині більшу частину свого життя, Александр залишається вірним російським традиціям. «Ми дуже гостинні, раді кожному гостю. Так нас виховали», - говорить він. З цього приводу навіть стіл довелося міняти – за старим велика компанія не вміщується. Щомісяця в Енгельманів збираються брати та сестри з дітьми, батьками, друзями.Місце зустрічі для всієї родини

Кожна родина, в яку завітав фотограф, поділилася для виставки улюбленими речами зі свого столу. На міні-стенді Енгельманів – солом’яна хлібниця, яку Наталі подарувала мама, той самий золотий самовар з хохломським розписом, привезений з чергової поїздки в Росію.

Посиденьки на кухні

У Сюзанни Шульте з Кельна стіл завжди завалений речами. Тут їдять, грають в настільні ігри, виконують домашні завдання діти. «Усе наше спілкування відбувається тут, - розповідає вона. – Так було завжди, навіть коли я була студенткою. Ми завжди збиралися на кухні». В Сюзанни не зовсім звичайна сім'я. Вона – мати-одиначка, самостійно виховує сина та доньку. Чоловік, з яким вона зустрічається, живе окремо з власними дітьми. Коли він приходить в гості, вони, звичайно, сідають за стіл.

«Вранці ми довго «розкачуємося»: обговорюємо, хто йде сьогодні до басейну, хто зустрічається з друзями. Після того всі розбігаються у власних справах, - розповідає Сюзанна. – А рівно о восьмій вечора починається наш сімейний час. Ми усі разом в що-небудь граємося, займаємось уроками чи просто дивимося телевізор».

Рікарда Енгельсбергер та Райнер Ром з Вупперталя поки не обтяжені дітьми та домашніми клопотами. Готують вони, коли є настрій, а обідній стіл радше слугує підставкою для ноутбука. «Не люблю німецьку їжу, - говорить Райнер. Кисла якась. Інша справа – легка азіатська. Та й готувати її не так вже і складно: зварити рис і трохи обсмажити овочі».

На їхньому світлому овальному столі без скатертини завжди стоять фрукти. «Стіл – це справжній мікрокосмос», - вважає Рікарда. «За ним стільки усього відбувається. Їжа – це і так зрозуміло, однак окрім щоденних трапез, є ще стільки усього важливого. Це центр нашого дому». Вони разом читають листи, розпаковують посилки, розбирають рахунки. «Я провів тут стільки важливих годин! Найголовніші рішення були ухвалені за цим столом», - ділиться Райнер.

Які німці за столом? Домашні, турботливі та щасливі. Обідній стіл в цьому контексті став символом сімейного життя. Великий чи маленький, прямокутній чи круглий, він завжди старанно накритий. І щоб не трапилося, рівно о восьмій вечора тут збирається уся родина.

Автор: Катерина Крижановська / Євгенія Куца

http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15565406,00.html